Білокуракинська громада
Білокуракинський район, Луганська область

Вічна пам'ять захисникам нашим

19 січня на площі ім.Шевченка було багатолюдно. Представники органів влади, трудових колективів, ветеранської організації, представники військового комісаріату, молодь шикуються в колону. Жива людська ріка з квітами в руках, тривогою на обличчях та надією в серці направляється до священного місця в центральному парку відпочинку – меморіального комплексу «Скорботна мати». Протягом усієї ходи звучали пісні воєнних років. Та ось настає урочиста тиша. Ведуча заходу Н.Д.Ланіна вітає усю громаду зі знаменитою датою – 19 січня виповнюється 74-а річниця, як змовкли останні постріли гармат і на Білокуракинську землю прийшов довгоочікуваний мир, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя.

Йдуть роки. Все менше стає свідків тих героїчних і тяжких днів. У пам’яті залишаються спогади закарбовані в архівах, книгах, кінофільмах, документах і граніті пам’ятників. Відкрив мітинг голова райдержадміністрації С.І.Іванюченко, він сказав: « Дорогі  ветерани, шановні жителі селища, гості! Щороку в ці січневі дні ми збираємося на цьому священному місці, аби відзначити чергову річницю визволення Білокуракинщини від загарбників. Нам святі і дорогі імена тих, хто загинув, визволяючи наш край. Честь і слава нашим захисникам. На жаль, сьогодні непрості часи переживає Україна, гинуть її сини і доньки, внуки ветеранів. І наше завдання: не допустити у подальшому щоб проливалася кров невинних людей. Сподіваюсь, що в Україні наступить мир та щасливе життя». До вітального слова було запрошено голову Білокуракинської ОТГ С.І.Сірика. Він зазначив: «За час, що минув з того пам’ятного дня, багато змінилось у нашому житті. За­рубцю­вались ті жахливі рани землі, завдані війною, знову виросли ліси і зазеленіли колись сплюндровані поля. Але ми пам’ятаємо, що багато наших співвітчизників загинуло захищаючи нашу рідну землю. Нам відомо, що в боях з ворогом загинуло 220 воїнів. Вони поховані у трьох братських могилах, і до всіх поховань сьогодні білокуракинці несуть квіти. Ми вдячно згадуємо кожного солдата, адже завдяки їм маємо майбутнє. Ті героїчні дні змушують нас усвідомити велич тієї перемоги, і все зробити для того, щоб страхіття такого масштабу не повторилося. Низько вклоняємося живим і мертвим визволителям за мужність, стійкість, любов до Батьківщини».

До мікрофону було запрошено голову районної ветеранської організації В.П.Путненка, який підкреслив , що наше суспільство переживає тривожні часи. І як би ми себе не заспокоювали для оцінки подій, що відбуваються, зрозуміло одне – йдуть військові дії, які несуть смерть і руйнування. Ми – за мир, ми – за мирне життя, яке для нас завойовували діди та прадіди. Користуючись нагодою Василь  Протасович, привітав земляків з 74-ю річницею звільнення селища та побажав мира, добра, спокою та благополуччя. Від імені молоді району слово було надаю учениці Білокуракинської ЗОШ №1, К.Єрисковській.

Присутні під гулкі удари метронома вшановують пам’ять про загиблих хвилиною мовчання. Після цього до меморіального комплексу «Скорботна мати» військовослужбовці поклали гірлянду слави, а кошики з квітами представники органів влади, громадських організацій району, воїни –афганці, Збройних сил України, молодь, солдатські вдови, діти війни, чиї батьки, діди і прадіди, брати і сестри , віддали свої життя заради нашого щасливого майбутнього.  

Будь-яка війна – це чорна ганебна сторінка в історії людства. Мільйони людей забрала Друга світова війна, це важко усвідомити. Смерть однієї людини – трагедія, а коли мільйони… Загиблих уже не повернеш,а у живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних, близьких; кровоточать душі, простріляні похоронками у рано посивілих дітей війни, які не бачили своїх батьків. Ми будемо завжди пам’ятати про тих, хто звільнив наше селище від окупантів, про тих, хто ніколи не повернеться до своїх родин.

Подібні заходи відбулися біля братської могили та могили воїнів – визволителів смт Білокуракиного.

 



« повернутися до списку новин